«Ілюзія масових збитків». У Криму хочуть компенсації за «блокаду» поставок води та електроенергії. Чи реально це?

Російська влада Криму домагається визнання та відшкодування збитків у зв’язку з припиненням Україною поставок на Кримський півострів дніпровської води та електроенергії. Це питання може бути внесене до майбутнього мирного договору між Україною та РФ, заявив спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов. Чи можливий такий варіант розвитку подій, з’ясовували Крим.Реалії.

Обговорення на рівні держав представленого президентом РФ мирного плану для України та РФ із 28 пунктів надихнуло російську владу Криму висунути свої пропозиції. За допомогою можливого майбутнього документа вони хочуть стягнути з України збитки за припинення поставок дніпровської води та електрики з 2014 і 2015 років. Такі ініціативи лунають не вперше. Хоча до них є як політичні, так і юридичні питання.

«Вікно можливостей»

Збитки від «блокади» Криму могли б стати одним із пунктів обговорюваного плану завершення повномасштабного вторгнення РФ в Україну, заявив спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов.

«Зараз політично сформувалося вікно можливостей, як мені здається. У тому плані, що мирні переговори щодо України зараз перебувають в епіцентрі суспільної уваги та обговорюють усі питання, зокрема, як поцупити наші заморожені активи за кордоном... але ніхто не обговорює, як повернути Криму завдані збитки до СВО («специальною воєнною операцією» в РФ називають своє повномасштабне вторгнення в Україну – КР) – ось ця тема цілком могла б бути 29-м пунктом мирного плану, і це було б дуже справедливо», – заявив він в ефірі російського телебачення.

Володимир Константинов із символікою повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Водночас спікер зазначив, що якими б не були умови миру, «блокадні» позови будуть висунуті Україні.

«Коли випаде нагода, ми звертатимемося до міжнародних інстанцій через федеральні органи влади», – стверджує він.

Підконтрольний Кремлю Арбітражний суд Криму в листопаді задовольнив 12 позовів від юридичних осіб, які постраждали від «блокад» з боку України, ухваливши стягнути понад 5,3 мільярда рублів збитків, повідомляють російські ЗМІ.

Раніше суди Криму задовольнили позови до влади України на 2,5 трильйона рублів за водну «блокаду» та на 3,15 трильйона рублів – за енергетичну. Сумарний обсяг вимог до України «за блокади» Криму становить близько 10 трильйонів рублів, стверджує Володимир Константинов.

Раніше Володимир Константинов називав суму збитків від водної та енергетичної «блокад» Криму в 14 трильйонів рублів. Також російська влада Криму мала намір підрахувати збитки від продуктової, транспортної та банківської «блокад», а також від ударів Сил оборони України по військових об’єктах РФ у Криму.

Перевірити об’єктивність цих сум неможливо. Також залишається під питанням юрисдикція вирішення питання про ці збитки. Рішення про компенсацію виносилися в закритому режимі судами, які не визнані Україною та міжнародною спільнотою.

Моніторингова місія ООН в Україні раніше заявляла, що з урахуванням анексії Кримського півострова «Росія несе основну відповідальність за забезпечення доступу до води захищеним особам у Криму».

«Блокада Криму ускладнила створення військового плацдарму РФ»

Включення в мирну угоду питання відшкодування збитків за «блокади» Криму малоймовірне, вважає голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

«Ця словесна тріскотня від Константинова обумовлена, з одного боку, бажанням нагадати про себе, а з іншого – відвернути увагу кримчан від соціальних та економічних проблем, які останнім часом накопичилися. Це і інфляція, і ціни, і безробіття. Тому треба якось «перебивати» ці теми, показувати «на ворога». Відповідати доведеться, але не за «водну та енергоблокади», як вони їх називають, а за держзраду і сприяння російській анексії Криму в 2014 році, зокрема, й з боку Константинова», – зазначив він Крим.Реалії.

Рефат Чубаров

Цивільні акції з блокади поставок товарів і послуг до Криму у 2015–2016 роках, за словами Рефата Чубарова, були покликані ускладнити для Росії питання забезпечення півострова, що також допомогло відтермінувати повномасштабне вторгнення РФ в Україну.

Акція з «громадянської блокади» Криму поблизу КПВВ «Чонгар» на адмінкордоні з Кримом, листопад 2015 року

«Ми керувалися тим, що мали максимально використовувати наші можливості, спираючись на закон, щоб Крим став дорогим задоволенням для Росії. І це дійсно спричинило різке збільшення витрат РФ на забезпечення Криму. Можна згадати хоча б те, як по всій Росії перекидали генератори, літаками з Далекого Сходу їх доставляли до Криму, як терміново будували ТЕС у Сімферополі та під Балаклавою. Росія з 2014 року укріплювалася в Криму як військова база, плацдарм для подальшої військової експансії. Події 2022 року підтвердили це. Ми спробували ускладнити для Росії процес перетворення Криму на цей військовий плацдарм. Але очевидно, що наших сил було недостатньо», – сказав голова Меджлісу.

«Кремлівські юристи розуміють, які ворота відкривають»

Кримські ініціативи «позовів до України» є «частиною політичної кампанії з легалізації російської анексії через масове створення фальшивих претензій», вважають в українському Центрі національного спротиву.

«Окупаційні структури отримали неформальні вказівки: у разі будь-якої аварії чи провалу подавати «позов до України» навіть якщо це технічна недбалість російських підприємств. Формується база псевдопозовів, яка має створити ілюзію «масових збитків від України» та використовується як інструмент політичного тиску», – стверджують в організації.

У ЦНС нагадали, що підконтрольні РФ кримські суди не визнаються у світі та їхні рішення мають чинність лише всередині Росії.

Цю тезу підтвердив Європейський суд з прав людини. У своєму рішенні у справі «Новая газета» та інші проти Росії» на початку цього року ЄСПЛ визначив юрисдикцію підконтрольних РФ кримських судів як «протиправну, рішення яких не відповідають статті 6 Конвенції, повідомляв юрист-міжнародник Борис Бабін.

Будівля Європейського суду з прав людини

В українській організації «Асоціація реінтеграції Криму» зазначають, що за останній рік до підконтрольного РФ Арбітражного суду Криму було подано 28 позовів у зв’язку з «водною блокадою» Криму, а не у зв’язку з «водною та енергетичною блокадами», як заявляє Володимир Константинов. Багато позовів великих підприємств згодом були відкликані або не мали перспективи подальшого розгляду «у зв’язку з новими обставинами», зазначили в організації.

«Ситуація з «позовами» показує, що висунута «кримським спікером» ініціатива «судів проти України» в Кремлі не сприймається однозначно, «клани-конкуренти» колаборантів її явно вирішили саботувати. Та й відмашки з Москви щодо «ухвалення потрібних рішень» не спостерігається. Причини такої ситуації можна лише припустити. Але крім традиційної «кланової боротьби» можна висловити гіпотезу, що кремлівські, а не сімферопольські юристи добре розуміють, що «знявши державні імунітети» України у згаданих «господарських судових процесах», фейкові «арбітражі» тим самим відкриють ворота для справжніх комерційних позовів проти Росії в українському суді та будь-якій третій національній юрисдикції. Державні імунітети в таких випадках знімаються за принципом взаємності, і фейковість «кримських судів» тут вже не відіграє ролі», – наголошують в організації.

Суди за воду провалилися

Кримські та російські позивачі неодноразово намагалися висунути Україні збитки за перекриття подачі дніпровської води до Криму з 2014 року.

У листопаді 2017 року російське акціонерне товариство «Сільгосппідприємство «Кримський виробничий рибокомбінат», яке у 2014 році оголосило себе правонаступником українського сільгосппідприємства «Кримський виробничий рибокомбінат», намагалося у судовому порядку стягнути з Держагентства водних ресурсів України 53 мільйони рублів збитків через водну «блокаду» півострова. Але Господарський суд Києва відмовився приймати позов до розгляду, оскільки позивач не сплатив 240 тисяч гривень судового збору.

Після цього підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ відхилив скаргу з формулюванням «справа не потребує подальшого розгляду».

Судді ЄСПЛ у мантіях

У липні 2021 року Росія подала скаргу до Європейського суду з прав людини, звинувативши Україну в блокуванні Північно-Кримського каналу. Влітку 2023 року (коли вже почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну – КР) у ЄСПЛ відмовилися розглядати цей позов, оскільки Росія на той момент була вже виключена з Ради Європи та перестала відповідати на запити суду.

Судді в ЄСПЛ

Національний лідер кримських татар, народний депутат України Мустафа Джемілєв раніше заявляв, що не вірить у можливість розгляду міжнародними судами кримських «блокадних» позовів на користь російської сторони.

В іншому випадку він не виключав, що може подати позов у відповідь до ЄСПЛ.